До дня пам’яті Олени Пчілки [Укр.]

4-го жовтня 2015 року минає 85-років з дня смерті Ольги Петрівни Драгоманової-Косач – видатної письменниці, етнографа, фольклориста, публіциста, видавця, журналіста і громадської діячки, зразкової матері шістьох дітей, широко відомої під літературним псевдонімом – Олена Пчілка.

Ольга Петрівна народилася 29 червня 1849 року в місті Гадяч на Полтавщині в родині Драгоманових. Її батько Петро Драгоманов, дрібний дворянин, юрист і літератор, людина освічена та інтелігентна, мати Єлисавета – дочка дрібного поміщика мала гарний голос і чарувала своїх дітей піснями. У 1861 році старший брат Михайло Драгоманов влаштував Ольгу вчитися в Київському приватному пансіоні Нельговської, який вона закінчила 1866 року.

У Києві 1867 року Ольга Петрівна познайомилась з товаришем свого брата чернігівцем Петром Антоновичем Косачем і в липні наступного року стала його дружиною. Пізніше вона виїжджає на Волинь у місто Звягель (Новоград-Волинський), де її чоловік мав посаду голови з’їзду мирових посередників. На Волині Ольга Петрівна захоплюється вивченням народного побуту, записує пісні, збирає зразки вишивок, і як наслідок цього 1876 року виходить альбом «Український народний орнамент (зразки вишивання, ткання, писанок)». 1880 року завдяки допомозі свого чоловіка вона підготувала рукописи до друку і видала «Співомовки» Степана Руданського, а два роки потому виходить збірка її перекладів «Українським дітям».

Перша збірка поезій Ольги Петрівни Косач «Думки-мережанки» виходить під псевдонімом Олени Пчілки. З цього приводу її дочка Ісидора писала: «Олена Пчілка – псевдонім, що мама придбала собі, коли була ще зовсім молода. Тоді молоде подружжя (наші батьки) жили в Звягелі на Волині, там часом Ольгу звуть Олена, а що мама дуже захопилася збиранням етнографічного матеріалу (вишивки, тканини), то батько наш казав, що вона як тая пчілка працює. Та й все життя мама любила пчіл – ці комахи подобались їй, як символ невсипущої праці для загалу».

Олена Пчілка займалася перекладацькою діяльністю: з російською перекладала Гоголя, Пушкіна, Лермонтова, з польської – Міцкевича, Словацького, із західноєвропейської літератури – Гюго, Шіллера, Мопассана та багатьох інших, а також вона мала композиторські здібності й нахили до малювання.

Похована у Києві на Байковому кладовищі поряд з могилами чоловіка Петра Косача, сина Михайла та доньки Лесі Українки.

В фондах Ялтинського історико-літературного музею зберігаються прижиттєві видання та фотографії письменниці.

Алла Фролова, Юлия Корень